Епітафії
№1
Той день осінній став сумний,
І ми не в силах щось змінити.
Тебе не стало, наш ти дорогий,
А серце так хотіло жити.
№2
Пішов від нас ти дуже рано,
Ніхто не зміг тебе спасти.
Лишилась в серці нашім рана,
Поки живі ми – з нами ти.
№3
Ти в інший світ пішов так рано,
Лиш тільки пам’ять про тебе жива.
Вся наша туга і наша рана
Не вміститься в прості слова.
№4
Горе наше не зміряти
І сльозами не змити.
Ми тебе, як живого(ву),
Будем вічно любити.
№5
Осиротіла наша хата
Нема тебе, твоїх очей.
Ніхто до нас тебе не верне,
Хоч ми і плачем кожен день.
№6
Спустіться тихо на коліна
І сумно голову склоніть,
Прийдіть до мене на могилу,
Зі світу звістку принесіть.
№7
Твій вічний сон –
Наш вічний сум.
№8
Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто пам’ятає і сумує…
№10
Пам`ятаємо, любимо, сумуємо.
№11
Нехай вітер тебе заколише,
Ніжну пісню співають пташки.
Спи спокійно, матуся, ми будемо молитись
За спасіння твоєї душі.
№12
Ми дуже любимо тебе, наш сину,
І віримо- в небеснім царстві ти живий!
Колись у вічності зустрінемось з тобою
Лиш це вгамовує наш біль.
№13
Життя дається,
Щоб сповна прожити,
А довелось тобі , маленькому,
В могилі цій спочити.
№14
Горе наше не зміряти,
І сльозами не змити,
Ми тебе (вас), як живого,
Будемо вічно любити…
№15
Так рано пішов ти, залишивши нас,
Забравши з собою і радість, і щастя.
Рідненький, пробач же в теперішній час
Забувши про всі негаразди й нещастя.
№16
Для всього свій час, і година своя.
Кожній справі під небом:
Час родитися і час помирати…
№17
Зіронько наша ясна, ти в житті був прекрасним
Й хоч доля роками тебе обділила-
Для нас ти завжди будеш
Ніжним, добрим, ласкавим і милим…
№18
Пройдуть роки, спливуть тумани,
Над світом знов зійде зоря –
Та не загояться ті рани,
Що принесла нам смерть твоя.
№19
Душа не винесла тяжкої втрати
За внучкою і вічність відійшла
Ми будемо вас завжди пам’ятати
Рідненька наша мамо і бабусю дорога.
№20
Зупинись, перехожий, пом’яни мій прах,
Бо я вже удома, а ти ще в гостях.
№21
Як хочеться почути слово “тату”
І відгукнутися «діточки, я тут!”
№22
Ой тату, тату!
Словами не висловити
Сльозами не виплакати
Щиру, палку печаль.
№23
Як скоро день за днем летить,
Життя, мов хвиля пробіжить,
Турботам всім прийде кінець,
Покличе в вічність нас творець.
№24
Нехай проходять дні і роки,
А серце все болить за вами.
Схиляєм голови в журбі.
Земля вам пухом, тату й мамо.
№25
Той день, коли твій погляд згас,
І серце перестало битись,
Став самим страшним днем для нас
І ми не можем з ним змиритись.
№26
Пішов від нас ти дуже рано,
Ніхто не зміг тебе спасти,
На серці в нас глибока рана
Поки живі ми – з нами ти.
№27
Немає вас тату,
Та досі зігріті
Ми вашого серця
Незгасним теплом.
№28
Найдорожчій, єдиній, найріднішій людині,
Що подарувала нам життя.
Це вам, наша мамо, цей дарунок останній.
Ви в наших серцях вічно жива.
№29
Спіть спокійно, рідний тату,
В темній хаті в далині.
Нехай шум дубів зелених
Не тривожить ваші сни.
№30
Вже не прийдеш, як то колись,
Так звично, жвавою ходою.
На юній грані час зупинивсь,
Сумують рідні за тобою.
№31
Тобі, наша люба (кохана), рідненька
Від тих, хто тебе любить, пам’ятає і сумує.
Спи спокійно наша мамо, бабусю,
Вічна і добра пам’ять тобі.
№32
Наші душі болять, а серця наші плачуть.
№33
В той день, коли Ісуса розпинали,
Коли за нас страждав він на хресті,
Твої, синочку, муки закінчились
В земному, тимчасовому житті.
№34
Нехай тебе, мій сину, зігріває
Сонечко в день, а місяць вночі.
Спи спокійно, наш любий сину,
Вічна пам’ять тобі…
№35
Пішов від нас ти в вічний відпочинок,
В самому розквіті життя.
Пішов ти в вічність, де прийом гостинний,
В висоти неба голубого, до отця.
№36
Ти в інший світ пішов так рано,
Лиш тільки пам’ять про тебе жива.
Вся наша туга й наша рана
Не вміститься в прості слова.
№37
Недолюбив ти, недоміряв,
Недооцінив красу життя,
Єдиний сину, гордість і надія.
Чому назад немає вороття.
№38
Тебе ніколи не забудем,
Стискає душі наші жаль.
Радість ти забрав з собою,
Залишив нам одну печаль.
№39
Є сила, що може забрати життя,
А з пам’яті рідних – ніколи.
№40
Довше прожити на думці було…
І, може, прожив би – та сонце зайшло.
№41
Біль серце стискає
Плаче гірко душа,
Більшого горя немає,
Як втрати твого життя.
№42
О, земле! Не тяготи його собою!
Він так любив життя і дорожив тобою.
Завчасно сонечко його зайшло,
Як мати й батько дай йому тепло.
№43
Ти був для нас, неначе пташка,
І щебетав як соловей.
Без тебе жити сумно й важко,
І серце плаче ніч і день.
№44
Синочку мій, стежинку я до тебе протоптала,
Сльозами гіркими її я полила.
Я дуже, сину мій, тебе кохала,
Та вберегти тебе я не змогла.
№45
Сон страшний ясні очі закрив
І вуста вже не вимовлять слова.
Вірить я не хотів, що не стало тебе,
Твоєї ласки, тепла та любові.
№46
Хай тихо скотиться сльоза,
За те, що ти колись була,
За руки невтомні з мозолями,
Тепло душі і ніжне серце мами.
Із скучним серцем і думками
Ми завжди з вами.
№47
Спасибі за невтомні руки золоті,
За мудрість, доброту, безсонні ночі
Усіх нас в нестійкому житті
Оберігають рідні наші очі.
№48
Дорогий(а) наш(а) (мамо, тату, сину, доню,бабусю),
Сумно нам без тебе.
Ти до нас вже не прийдеш
Тільки ми до тебе.
№49
Вічний спокій душі твоїй, сестричко,
Пам’ять про тебе священна для нас.
№50
Глибокий сум і добра пам’ять
Назавжди залишаться з нами.